Посумніло, почорніло
Широкеє поле,
Густий туман налягає
На гори й на доли.
Зимний вітер повіває,
Земля завмирає;
Біжить журба за журбою
Душу налягає.
Зима люта насуваєсь
Страшно перед очі,
А серденько хлібороба
День і ніч клопочесь:
Чим худібку зимувати
Й діти прокормити,
Звідки взяти й що продати,
Щоб драч заплатити?
Пусті наші обороги,
Пусті і комори.
Злидні наші, тяжкі злидні…
Горе наше, горе!
1889 р.