Весняная хвиле,
Чом не всім ти мила?
Чом не всім ти людям
Несеш чар, красу?
Лиш кметі і дуки
Затирають руки,
А бідна голота
Гине без часу.
Бо кметям і дукам
Зеленіють ниви,
Набиті калити
За дорогий хліб,
А бідній голоті
При тяжкій роботі
Лиш одно всміхаєсь —
Передчасний гріб.
Та кметів і можних
Навіть до могили
При співах набожних
Везуть і зітхають
І в голос ревуть,
А голоту бідну
І в хвилю послідню
Деруни неситі
Як липку зідруть.
Весняная хвиле,
Будь хоч раз зичлива,
По великій правді
На всіх око май!
Чаруєш красою, —
Почаруй з бідою,
Щоб голота бідна
Хоч раз була гідна
Радісно співати
Твій чудовий рай!
1898 р.