Весно, весно, раю ти наш,
Ми тя дожидаєм,
Рано, ввечер і полудне
Господа благаєм,
І ми плачем, і худібці
Знана піснь ревлива —
Чорна доля понад нами
Крила розпустила.
Страшним відьмом карк вгинає,
І доки те буде?
Весно! Весно, обудися,
Пошли з неба, суде,
Повій вітер теплесенький,
Засяй луче, сонце,
Зазеленій, зелень-руто,
Супроти віконця.
Закуй, сива зазуленько,
У темненькім гаю,
Розбудися, скостеніла
Земленько святая.
Най худобка погуляє
Позеленім ярі.
Завитай нам, весно мила,
Зменши наші жалі.
24 лютого 1890 р.