Чо-сьте, браття, потрухліли,
Що життя в вас ледве чути?
Другі люди орють, сіють,
Ви сидите, мов закуті.
Що за чари на вас впали?
Чи хто лихом заворожив,
Наче цвіти веснянії,
Зимний вітер поморозив?
Чом вас злидні так здавили
Що голови годі звести?
Чи вам лячно, може, стало
Світло правди між мир нести?
Чи в достатках раюєте,
Чи почестей назбирали?
Чи добились свого права
Та сном праведним заспали?
Де ви, браття? Обізвіться,
В кого душа не завмерла,
В кого серце в груді щире,
Лесть очей му не заперла.
Хто ще в живих — обізвися!
Скажіть сміло перед світом,
Що вас гонить в світ за очі,
Що морозить навіть літом?
Обізвіться браття-хлопи,
Та питайте й собі ради,
Розбудіте думки й мислі
І лучіться до громади.
Скажіть сміло всьому світу,
Що не хочете рабами
Літа в ярмі коротати,
Що вмієте так, як другі,
За честь, долю свою стати!
Обізвіться, світлі духи,
Щирі хлопські патріоти, —
Розбудіте нове життя,
Щоби лихо побороти!
1897 р.