Гей же, браття, до громади,
В кого душа не завмерла,
В кого серце в груді щире,
Лесть му очей не заперла.
Хто бажає ліпшой долі,
Як для себе так для рідні, —
Разом, браття, до громади!
То чей щезнуть наші злидні,
Бо в громаді лежить сила,
Голос сильний, як би бога.
Цвіте доля, та все пхаєсь
Чорна біда до порога.
Гей же, браття, рука в руку,
Щиро, сміло, без облуди!
Для громади жити й вмерти,
То й бог лихом не осудить.
1897 р.